Версія для друку

Написати листа

Здавалось, що спортивна спільнота та й уся громада Дніпропетровського району більше ніколи не повернуть собі спортивний комплекс «Колос», що знаходиться на території міста Підгороднього. Адже з 4 січня 1997 року майно спорткомплексу, продавцем якого виступив виконком Підгороднянської міськради, всього за 4 500 гривень стало приватною власністю громадянина Писаревського. А земля, на якій знаходиться спорткомплекс, з 25 грудня 1996 року, відповідно до рішення Підгороднянської міськради (№ VIII/XXП), була надана йому у безстрокове (!!) постійне користування.
Дивно, але саме Костянтин Іванович, а ніхто інший, витяг такого щасливого «лотерейного білета», придбавши потужний спортивний об’єкт за «баснословну» ціну - 4,5 тис. грн. А може, не було тоді на думку міськради окрім нього достойного мешканця у Підгородньому, щоб перейняти на себе відповідальність за об’єкт районного масштабу, чи якісь особливі заслуги були у нього перед громадськістю міста й усього району… Але так чи інакше, а працівник Українського науково-дослідного інституту педіатрії, акушерства і гінекології Костянтин Писаревський отримав на руки всі документи, що засвідчували його право власності.
Вже з 2002 року до редакції «Дніпровської зорі» почали звертатись мешканці району не лише стосовно приналежності стадіону приватній особі, законності цієї фінансової операції, а й існування його як спортивного об’єкту. Цій темі було присвячено немало публікацій, в тому числі стаття тодішнього прокурора району Сергія Льовіна під назвою «Корупція». Та, незважаючи на те, що шелест купюр від купівлі стадіону видався таким «лунким» для заступника голови Дніпропетровської райдержадміністрації з питань соціальної політики Костянтина Писаревського (згодом його звільнили з посади, він зіткнувся з двома судовими справами), чомусь загроза втрати «Колосу» лише сьогодні для нього стала реальною.
Спортсмени району вже майже забули, як це – проводити футбольні матчі на стадіоні «Колос». Їм доводиться лише згадувати про колишні масштаби спортивного життя, а молоді – ганяти футбольного м’яча, грати у волейбол та баскетбол, бігати й стрибати хіба що в закритих спортзалах чи на шкільних літніх майданчиках. Бо завдяки новому власнику обсипалися з «Колосу» всі його спортивні колоски: змагання, як міського, так і районного масштабу тут не відбуваються, на паркані висить заіржавілий замок, господарями спорткомплексу стали бур’яни та тесть із донькою Настею, а на території самого стадіону (мабуть в рамках проведення «спортивно-оздоровчої діяльності», як вказувалось в державному акті на право постійного користування землею) виріс двоповерховий приватний будинок.
Так, саме житловий будинок «вклинився» у спортивний об’єкт, до чого, мабуть, в жодній країні світу, не додумаються ні спортсмени, ні власники стадіонів. Все це є свідченням того, що спортивне життя не може тут не те що вирувати, а навіть жевріти.
Але нещодавно вже присипане пилом років питання знову стає актуальним завдяки клопотанню районної влади та безпосередній ініціативі нового голови райдержадміністрації Вадима Кобиляцького. Він як досвідчений юрист підійшов до вирішення проблеми у відповідності до букви закону. Але, разом з цим, треба завдячити неабиякій наполегливості та принциповості керівника виконавчої влади району, який розповів «ДЗ» про те, які кроки влада спільно з фахівцями-юристами зробила, щоб стадіон знову став для району реальністю, а не примарою:
- Особливість питання в тому, що фактично було продано майно як спортивний комплекс, гроші отримані на рахунок міськради. Цей договір, на мою думку як юриста складено на досить низькому юридичному кваліфікаційному рівні, - зазначив Вадим Кобиляцький. - Щодо землі теж був складений відповідний державний акт. Згідно з ним, земля під стадіоном, наголошу, не була йому продана, а передана в постійне користування. Це два документи, на основі яких фактично майно та земля перейшли до Писаревського.
Стадіон повинен був використовуватись без зміни цільового призначення, тобто з метою спортивно-оздоровчої діяльності, а саме – організації спортивних змагань, участі спортсменів району й області. Крім того, утримуватись в належному стані, ремонтуватись. Доступ туди повинні мати всі.
На жаль, цього не сталось. Не знаю, що на стадіоні відбувалось раніше, але останні декілька років там ситуація виглядала далеко не кращим чином. Писаревський повинен був платити податок за користування цією землею. Можливо, на початку своєї діяльності він сплачував оренду. Але потім в нього накопичилось боргу більше 20 тис. грн., тому податкова інспекція подала позов до суду про стягнення заборгованості.
- Тобто, по сьогоднішній день за ним є борг?
- Костянтин Писаревський періодично сплачував якісь кошти, але на сьогодні борг за ним так і залишається. А процес з різних причин, зокрема через дії самого Костянтина Писаревського, був заблокований у суді, справа до цього часу до кінця не розглянута. Після цього Підгороднянська міськрада подала позов до суду про розірвання договору купівлі-продажу, який також лежить у районному суді. Розгляд справи теж не рухається з місця через те, що друга справа пов’язана з першою. Отже, все лежить декілька років «мертвим вантажем».
Я вже неодноразово чув від мешканців Підгороднього, посадових осіб, що питання стадіону є болючим для спортивної спільноти, громади міста та району в цілому. Адже люди небайдужі до того, чим займаються їхні діти: п’ють пиво чи грають у футбол.
Хотілося б, щоб кожен мешканець нашого району мав можливість займатись спортом, щоб стадіон функціонував, а не заростав бур’янами. Тому я сам зібрав деякі документи, частину зібрали наші фахівці. Врешті була підготована документальна база, на підставі якої ситуація щодо відчуження стадіону прояснилась.
До речі, на стадіоні з’явився житловий будинок площею 192 м², який за всіма законодавчими нормами побудований і експлуатується до цього часу незаконно. Адже для побудови потрібно відвести земельну ділянку для житлового будівництва, а її ніхто не виділяв. Тобто житловий будинок з’явився на земельній ділянці стадіону, яка передана в користування без зміни цільового призначення.
Взагалі це нонсенс: житло на стадіоні. Разом з цим, дозволу на будівництво жодна організація й державний заклад не давали. Після побудови він був введений в експлуатацію рішенням Підгороднянської міськради, що теж є абсолютно незаконним. Міська рада не має повноважень щодо введення в експлуатацію житлового будинку.
На підставі цього рішення будинок був зареєстрований Новомосковським БТІ, причому дата рішення міськради та дата реєстрації в БТІ співпадають.
Тобто все це має поганий присмак. У вищевказаних діях вбачається все, що завгодно, крім одного – дотримання закону.
- Як ви змогли обійти судову тяганину, яка вже триває майже 10 років?
- Фахівці-юристи райдержадміністрації і я сам вивчили документи, ми консультувались з іншими провідними юристами. Щоб краще й швидше вийти з ситуації, знайшли спосіб, у який сама ж Підгороднянська міськрада може скасувати право постійного користування землею за несплату земельного податку. Це передбачено ст. 141 Земельного кодексу України, тобто без суду.
Я звернувся до депутатського корпусу Підгороднянської міськради з проханням розглянути це питання на сесії та прийняти відповідне рішення. Дуже вдячний депутатам за те, що вони проявили громадянську мужність і позицію, вникли в проблему і її вирішили. Отже, 9 серпня було прийняте рішення міськради про припинення права користування земельною ділянкою площею 2,4 га громадянином Писаревським.
- Але ж у власності Костянтина Писаревського залишається майно, продане міськрадою?..
- Так, дійсно, це вирішення проблеми не на сто відсотків. Вся земля уже не в користуванні Писаревського. Це говорить про те, що на цю землю може заходити кожен бажаючий. Повинні бути відчинені ворота, зняті замки. По самій землі можуть бігати діти, грати у футбол, можуть проводитись спортивні змагання. Але поки що йому належать паркан, гумова доріжка (невідомо, чи вона збереглась досьогодні), сидіння на трибунах, вбиральня та невеликий цегляний будиночок 137м². Можливо, саме його він реконструював під житловий будинок.
Я вже направив відповідні листи до прокуратури, а до суду - копію рішення Підгороднянської міськради, щоб при розгляді позовів було враховано, що питання з землею вже не існує. Зараз працюють фахівці-юристи, на черзі – дії прокуратури щодо вжиття заходів прокурорського реагування відповідно до чинного законодавства. Тобто, щоб прокуратура або внесла протест на рішення Підгороднянської міськради про укладення договору на купівлю-продаж майна стадіону, або була ініціатором судового позову про повернення проданого майна.
- Мабуть, передусім буде проаналізована правомірність відповідних рішень міськради?
- Так, поки це питання в роботі, згодом фахівці повинні дати свої висновки. Вирішувати ми його будемо виключно в правовому полі, на чому я наголошую.
Як юрист бачу, що тут було дуже багато порушень закону, тобто є над чим працювати. А поки на території стадіону та навколо нього потрібно навести лад. Тому я звернувся до в.о. голови Підгороднянського міськвиконкому Володимира Кошеля та до деяких депутатів міськради, також дав доручення заступнику голови райдержадміністрації Ірині Чепраковій щодо організації спільного суботника – викошення буряну, збирання сміття тощо, тому що зараз стадіон знаходиться в дуже занедбаному стані. Потрібно запросити до участі в суботнику представників районного спортивного товариства «Колос», молодь, громадські організації (ті ж ветерани Афганістану, чорнобильці), всіх небайдужих людей, в тому числі самих підгороднянців.
- Тобто, ви сподіваєтесь дати нашому стадіону друге життя.
- Стосовно цього є наміри, які співпадають з планами міськради та думкою мешканців міста, щоб стадіон реконструювати. Він повинен слугувати мешканцям міста, громаді району за своїм прямим призначенням. Наприклад, в районі працює фізкультурно-спортивне товариство «Колос», яке проводить масу всіляких змагань. То чому б їх не проводити тут? Упевнений, що стадіон повинен слугувати людям.
Втім, я далекий від думки, що громадянин Писаревський змириться з цим фактом й складе руки. Маю впевненість, що він буде писати скарги, можливо, буде звертатись до суду. райдержадміністрація готова до такого розвитку подій. Якщо він організує пікет (а зробити це він зможе лише за грошову винагороду, бо свідомі громадяни розуміють стан справ і не будуть його підтримувати), мені буде про що сказати і пояснити чесну позицію влади перед людьми. А от яким чином пояснить свою позицію громадянин Писаревський і про що він розповість людям?.. Звичайно, за умови, якщо говоритиме правду.

Тетяна ДОВЖЕНКО.
Версія для друку Написати листа